шапка

ША́ПКА, и, ж.

1. Головний убір (перев. без полів, м'який, теплий).

Чіпка махнув рукою, найшов шапку, надів на голову й вийшов з хати (Панас Мирний);

Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити. Але Василик не падав і біг прудко, притримуючи лівою рукою штаненята (О. Довженко);

Тимко не грався у війну. Він був хан. Його обвішали намистом із водяних лілій, зробили з лопуха шапку, посадили на копичку сіна і дали в руку шаблю, щоб він міг неслухняним татарам голови рубати (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Над морем острів підіймається високо: він лежить на морі, як зелена шапка (Ю. Яновський);

// також з ім. бирка, будьонівка, вушанка, зюйдвестка, кабардинка, магерка, папаха, рогатка і т. ін., з прикм. моряцький та ін. Головний убір спеціального призначення, певної форми чи виготовлений із певного матеріалу.

На козакові шапка-бирка – Зверху дірка (з думи);

У теплому піджаці і в шапці-вушанці, він ішов по глибокому снігу не поспішаючи (П. Панч);

На чоловіках білі свитки та білі шапки-магерки світилися наскрізь (І. Нечуй-Левицький);

Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки (Леся Українка);

В сутінках я побачив молоде змучене обличчя в шапці-будьонівці (Є. Кравченко);

Шапка-зюйдвестка з широкими крисами, які опускались на спину, захищала голову від води (Д. Ткач);

Одежа у всіх запорожців була по ранжиру однакова і одного кольору: жупан, .. чоботи-сап'янці, пояс шалевий і шапка-кабардинка кругла, наоколо і зверху навхрест обложена золотим позументом (О. Стороженко);

Прокопчук носив міліцейську шинелю з синього сукна, шапку-кубанку, штани-галіфе (Григорій Тютюнник);

Сам [Чапаєв].., як стали під'їжджати ближче до панських військ, вискочив наперед, вуси [вуса] підкрутив, шапку-папаху заломив, вихопив шаблю (з казки);

Позад олешківців рівно одбиває ногу ще й матроський загін – у чорних бушлатах, формених штанах, черевиках, на потилицях в'ються стрічки з моряцьких шапок (Ю. Яновський);

// у сполуч. зі сл. червона, розм., заст. Розсильний.

Я написала листа до Марії Костянтинівни, якого відправила через розсильного, або, як тоді називали, “червону шапку”. А другого дня він приніс запрошення прийти до Заньковецької (із журн.).

2. перен. Предмет куполоподібної форми; покриття чогось, що має таку або подібну форму.

Зоя поїхала в другий кінець цеху, привезла щось схоже на зрізаний конус, шапку виливниці.., і поставила її на виливницю зверху (В. Собко);

Спочатку цей жар пробивався лише між зигзагуватими щілинками й розколинами великої вугільної шапки, потім щілини почали більшати, зливатися, вогонь запалав з усіх боків, побіг по шапці вгору (І. Сенченко);

Таки поставив [Мирон], як хотів, своє гніздо: щоб і синя вода коло нього була, щоб і вулики дерев'яними шапками красувалися перед господарем (М. Стельмах);

// Верхня куполоподібна частина рослинності (перев. про крони дерев).

На місці високих рівних верб лишилися пні: невисокі, густою кучерявою шапкою паростків увінчані (Іван Ле);

Сліпучі промені, протнувши шапки сосен, спалахують іскрами на сніговому покрові (П. Автомонов);

Львів потопає в гущавині садів і парків, подекуди вони закривають зеленими шапками почорнілі дахи з ґонти і черепиці (І. Цюпа);

// також з ім. сніг або прикм. сніговий, білий, розм. Снігове покриття куполоподібної форми.

У білих снігових шапках стояли мовчазні кипариси й чинари (В. Кучер);

Рогіз сухий стирчить із льоду, а біля нього – понамітано білі шапки (Є. Гуцало);

Дрімали дерева, вкриті сніговими шапками (А. Хижняк);

// Покриття верхньої частини гори (перев. снігове).

На далеких вершках Карпат блискотіли ще здорові снігові шапки, мов іскристі діамантові корони (І. Франко);

Жодна вершина Кримських гір не зберігає на літо снігової шапки (М. Трублаїні);

Гори стояли навкіл, німі, похмурі, вкриті шапками снігів (Л. Первомайський);

// Густе волосся; шевелюра.

Караїм-лікар врешті скінчив роботу і повернув до Джіафера своє бліде обличчя, ледве помітне з-під шапки кучерів (М. Коцюбинський);

// чого, у сполуч. з ім. дим, курява, піна і т. ін. Те, що покриває верх чого-небудь, клубочиться, знаходиться над чимось.

Перед виром стоїть скісно поперек усеї ріки ряд великого каміння: немов здоровенні барани.., через воду йдучи, полягали та й закаменіли, а об їх хребти гнівно б'ється хвиля та вкриває їх величезними шапками білої піни (І. Франко);

Руда шапка куряви виросла в хмару, яка швидко насувалась (О. Донченко);

Над дахами рівними стовпами струнчиться з димарів дим і в'ється в небо, і аж там, десь угорі, клубочиться сивими шапками (А. Хижняк);

Причаївся жар в печі під сивою шапкою попелу (М. Коцюбинський).

3. Верхня частина гриба.

Люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу (М. Стельмах);

У культиваційних спорудах шапки поганок спочатку затінюють вирощувані рослини, а згниваючи, покривають їх пліснявою (з наук. літ.).

4. Суцвіття соняшника.

Коло печі копичилась солома і соняшникові шапки (В. Логвиненко).

5. с. г., розм. Сніп, що покриває зверху копу, стіжок і т. ін.

Моя голова заслонена стоговою шапкою (І. Франко);

Возовиці ще немає, отож копи стоять з гордо піднесеними шапками – пишні, як ті шишки на весіллі (Г. Косинка).

6. спец. Заголовок великим шрифтом, тематично спільний для кількох статей у газеті, журналі тощо.

Під шапкою економічної проблематики (з газ.).

7. розм. Міра, кількість чого-небудь, що може вміститися в такому головному уборі.

– Ти думаєш, ми дурно насипали божому чоловікові шапку талярів? (П. Куліш);

[Кармелюк:] Хлопці, ану, хто сміливий та жвавий, перетанцює Кармелюка – шапку грошей тому! (С. Васильченко).

Зала́мувати (зало́млювати) / залама́ти (заломи́ти) ша́пку див. зала́мувати;

Зніма́ти (скида́ти, здійма́ти) / зня́ти (ски́нути, здійня́ти) ша́пку (бриль, капелю́х і т. ін.) див. зніма́ти;

Поздійма́ти (позніма́ти) шапки́ (брилі́, капелю́хи і т. ін.) див. поздійма́ти;

Приклада́ти / прикла́сти ру́ку до кашке́та (ша́пки і т. ін.) див. приклада́ти;

(1) Фі́нська ша́пка – кругла плеската шапка з хутряною околицею, що опускається на вуха й шию;

(2) Фрігі́йська ша́пка – те саме, що Фрігі́йський ковпа́к (див. ковпа́к).

А гості нові ще заходять у дім, – Недавно прибулий корсар із Мореї, У шапці фрігійській на чубі рудім (М. Бажан).

△ (3) Га́зова ша́пка, геол. – скупчення газу над чимсь.

Коли нафтовмісний шар під дією тектонічних рухів згинався у вигнуту складку, газ займав найвищу зону складки – її склепіння і утворював так звану газову шапку, нижче розміщувалась нафта, ще нижче – вода (із журн.);

(4) Кам'яна́ ша́пка, геол. – кам'яний верх чогось.

Над соляною інтрузією формувалася кам'яна шапка, брекчія з уламків покривних порід, що просувалися вгору разом з сіллю (із журн.);

(5) Поля́рна ша́пка – льодовий і сніговий покрив полюса, а також хмара над ним.

Полюси Марса оточені білими полярними шапками (з наук.-попул. літ.);

Температура полярної шапки [на Марсі] взимку падає до -100°, а влітку піднімається вище нуля. Шапка тане (з наук.-попул. літ.);

(6) Трику́тна ша́пка <�Трику́тний капелю́х> – формений головний убір, що має форму трикутника.

З'являються в дверях пишні жандарми в трикутних шапках, в плюмажах і з густим сріблом на фраках (М. Коцюбинський);

Оба [їздці] в зелених каптанах, з блискучими ґудзиками; на ногах високі чоботи, на головах трикутні капелюхи (Б. Лепкий);

Леся встигла .. перемовитися з швейцаром, старим чоловіком у голубій, розшитій золотом лівреї і трикутному капелюсі (М. Олійник);

Фрігі́йський ковпа́к <�Фрігі́йська ша́пка> див. ковпа́к.

◇ Бра́тися / взя́тися (вхопи́тися) за ша́пку див. бра́тися;

Дава́ти / да́ти по ша́пці див. дава́ти;

(7) Да́но по ша́пці (д) див. дава́ти;

Заки́дати шапка́ми див. закида́ти¹;

(8) І ша́пка не гори́ть на кому – хто-небудь не має совісті, діє безсоромно.

Хіба мало таких, що люблять умочити руку в гречану муку, що з-перед очей візьмуть – і шапка на такому не горітиме! (Є. Гуцало);

Лама́ти (рідко ломи́ти) ша́пку (бриль) див. лама́ти;

(9) М'я́ти ша́пку (д) див. лама́ти;

Накри́ти ша́пкою див. накрива́ти;

На ро́збі́р ша́пок див. ро́збі́р;

(10) Не (ані́) під ша́пку кому:

а) нескладний, неважкий, необтяжливий; легкий.

– Що то молоді та здорові. Їм усяка робота не під шапку... Хіба скажете, що вони ось зараз із поля вернулися? Ніколи в світі!.. (В. Кучер);

З нею [сокирою] я так напрактикувався, що ніяка війна мені ані під шапку (Остап Вишня);

б) хто-небудь може легко справитися з кимсь.

– А Наталка помінялася місцями з багатьма, полковники їй ані під шапку. Вона мати графа, графиня (В. Чумак);

(11) Пе́ред ро́збо́ром ша́пок (д) див. ро́збі́р;

(12) По ша́пці кого – геть кого-небудь (проганяти, усувати і т. ін); Пуска́ти / пусти́ти ша́пку по кру́гу (по ко́лу) див. пуска́ти;

Хапа́тися за ша́пку (капелю́х) див. хапа́тися;

Хоч з ша́пки вби́йся див. вбива́тися¹;

(13) Ша́пка Монома́ха, заст. – царський вінець, який, за переказами, зберігається з часів князя Володимира Мономаха і є символом князівської та царської влади; [Як] па́лицею (ша́пкою, ка́менем і т. ін.) доки́нути див. докида́ти².