шапка

дава́ти / да́ти по ша́пці кому. Виганяти, проганяти кого-небудь звідкись; знімати з посади (звичайно з ганьбою) і т. ін. Більше сидів (поміщик) у своєму родовому маєтку. Після того, як йому з армійського корпусу по шапці дали (А. Головко). да́но по ша́пці. Знову з Веселої Кам’янки відходили люди: Улас Шевчик, гвардії сержант.., Карпо Цар, котрому дано по шапці за головування в сільраді (Ю. Яновський).

заки́дати шапка́ми кого. Уживається як хвалькувате, безпідставне запевнення без труднощів перемогти кого-небудь. Козаки випивають, наливають повні баклажки у дорогу. Заспокоюють спантеличених хлопців: “Австріяків шапками закидаєм...” (А. Малишко); Шапками тут не закидаєш, гаслами не закличеш. Недарма на освоєння відведено вісімнадцять місяців (В. Попов).

і ша́пка не гори́ть на кому. Хто-небудь не має совісті, діє безсоромно. Хіба мало таких, що люблять умочити руку в гречану муку, що з-перед очей візьмуть — і шапка на такому не горітиме! (Є. Гуцало).

лама́ти (рідко ломи́ти) ша́пку перед ким і без додатка. 1. Вітаючись, запобігливо, улесливо вклонятися комусь (перев. знявши головний убір); підлещуватися до когось. — Їде значний козак улицею, ніхто й шапки не ламає (П. Куліш); А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Т. Шевченко); Ні перед ким не ламав шапки Кифір Авдюк (В. Бабляк); Жоден із них не ламав шапки перед паном (А. Дімаров). м’я́ти ша́пку. (Сокіл:) Діду Терешко, хіба ж так можна розмовляти?.. (Терешко:) Я ж дипломатично… Не буду ж я перед ним шапку м’яти (М. Зарудний). лама́ти бриль. Всяк бриль лама перед старим (владикою) (П. Грабовський). 2. Принижуючись, просити когось про що-небудь. Перед ним ламай шапку так, що аж у крижах болить. Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Н. Рибак); Уже другий день він тягне чарку, закушує .. і ні перед ким не ломить шапки (М. Стельмах).

на ро́збі́р ша́пок, зі сл. прибу́ти, з’яви́тися і т. ін. Під кінець, запізнившись, на завершення чого-небудь. — Спокійно, князю, поки що все йде, як треба, а деякі неполадки… Де їх не буває? — співчутливо говорив Олесь, потай радіючи, що до Різні “пугачі” прибудуть, як мовиться, на розбір шапок (І. Головченко та О. Мусієнко). пе́ред ро́збо́ром ша́пок. Турецька армія, яка так і не воювала, вступивши в світову війну, за турецьким звичаєм, перед самісіньким розбором шапок, досі не демобілізується й існує в розмірі воєнного часу (Ю. Смолич).

не (ані́) під ша́пку кому. 1. Нескладний, неважкий, не обтяжливий; легкий. — Що то молоді та здорові. Їм усяка робота не під шапку… Хіба скажете, що вони ось зараз із поля вернулися? Ніколи в світі!.. (В. Кучер); З нею (сокирою) я так напрактикувався, що ніяка війна мені ані під шапку (О. Вишня). 2. Хто-небудь може легко справитися з кимсь. — А Наталка помінялася місцями з багатьма, полковники їй ані під шапку. Вона мати графа, графиня (В. Чумак).

па́лицею (ша́пкою) доки́нути до чого. Дуже близько. Шашло спочатку сидів спокійно, гадаючи, що Павлентій хоче висадити його якнайближче до села, одначе, коли до перекату лишилося вже палицею докинути.., став навколішки і закричав: — .. Верни до берега! (Григір Тютюнник).

скида́ти (здійма́ти) / ски́нути (здійня́ти) ша́пку (капелю́х, бриль і т. ін.) перед ким, рідше перед чим і без додатка. Виявляти свою повагу до когось, цінувати когось, щось. Записую школярів, а батьки їх утаюють від мене. Утаюють майбутніх професорів і вчених, перед якими колись, може, держави скидатимуть шапки! (М. Стельмах); Сам пан сотник, людина поважна й бундючна, перед яким скидали шапки всі, .. так от сам пан сотник підійшов до Розумихи, святочно облобизав її й поздоровив з таким гойним сином (М. Лазорський); Треба знайти для її (краси) вираження відповідні форми, і такі, що коли художник переносить її, розуміючи, відчуваючи життя, то щоб перед картиною люди шапки скидали (О. Довженко); І усміхнуться їм брати так тепло, радісно й знайомо на фоні гнівному заграв, стальні здіймаючи шоломи перед геройством тих, хто впав (В. Сосюра).

хоч з ша́пки вби́йся, жарт. Уживається для вираження дуже скрутного або безвихідного становища, відчаю, досади і т. ін. Вискочити з кабіни й утекти Гриша не міг, бо це було однаково, що полишити зброю на полі бою. Пригортатися з цією окаянною молодицею теж ніяк не випадало. Хоч з шапки вбийся! (П. Загребельний).