шрапнель

шрапне́ль

[шрапнел']

-л'і, ор. -л':у, р. мн. -еле^ий

Значення в інших словниках

1. шрапнель — ШРАПНЕ́ЛЬ, і, ж. 1. Розривний артилерійський снаряд, начинений кулями, призначений для ураження живої сили ворога. Точиться запеклий бій. Рвуться шрапнелі (Я. Качура); Вибухи шрапнелей угорі шматували осінні передранкові хмари (Л.  Словник української мови у 20 томах
2. шрапнель — шрапне́ль іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. шрапнель — -і, ж. 1》 Розривний артилерійський снаряд, начинений кулями, призначений для ураження живої сили ворога. || збірн. Кулі, картечини, якими начинено цей снаряд. 2》 перен., жарт. Крута перлова каша. || Перлова крупа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шрапнель — шрапне́ль (англ. shrapnel) артилерійський снаряд картечної дії, начинений кулями, який має дистанційний пристрій, що забезпечує розрив Ш. в заданій точці траєкторії. Застосовують для ураження живих цілей. Від прізвища англійського винахідника Г. Шрапнеля.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. шрапнель — Артилерійська гарматня, заповнена дрібними кульками.  Універсальний словник-енциклопедія
6. шрапнель — Шрапне́ль, -не́лю; -не́лі, -лів (ч. р., фр. le shrapnell, нім. der і das Schrapnell)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шрапнель — ШРАПНЕ́ЛЬ, і, ж. 1. Розривний артилерійський снаряд, начинений кулями, призначений для ураження живої сили ворога. Точиться запеклий бій. Рвуться шрапнелі (Кач., Вибр., 1953, 410); Вибухи шрапнелей угорі шматували осінні передранкові хмари (Сміл.  Словник української мови в 11 томах