Словник української мови у 20 томах

шрапнель

ШРАПНЕ́ЛЬ, і, ж.

1. Розривний артилерійський снаряд, начинений кулями, призначений для ураження живої сили ворога.

Точиться запеклий бій. Рвуться шрапнелі (Я. Качура);

Вибухи шрапнелей угорі шматували осінні передранкові хмари (Л. Смілянський);

Шрапнелі зірками спалахували в небі (П. Панч);

// збірн. Кулі, картечини, якими начинений цей снаряд.

В лісі луною зашуміли, мов по ньому сипонув хто горіхами, черепки шрапнелі (С. Васильченко);

Поля зрили гранати, ліс обчухрали уламки снарядів, шрапнель і кулі (О. Десняк);

Гармата наша з висоти на ворога снаряди клала, шрапнеллю била, не давала голів фашистам підвести (І. Гончаренко).

2. перен., жарт. Крута перлова каша.

Кожному одмірялося по черпакові перлової каші, яку бійці охрестили “шрапнеллю” (Григорій Тютюнник);

// Перлова крупа.

В їдальні за дівчатами не встежиш: потайки підгодовують табірників, не шкодують для них додаткових порцій супів із шрапнеллю (О. Гончар).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. шрапнель — [шрапнел'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. -елеий  Орфоепічний словник української мови
  2. шрапнель — шрапне́ль іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  3. шрапнель — -і, ж. 1》 Розривний артилерійський снаряд, начинений кулями, призначений для ураження живої сили ворога. || збірн. Кулі, картечини, якими начинено цей снаряд. 2》 перен., жарт. Крута перлова каша. || Перлова крупа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шрапнель — шрапне́ль (англ. shrapnel) артилерійський снаряд картечної дії, начинений кулями, який має дистанційний пристрій, що забезпечує розрив Ш. в заданій точці траєкторії. Застосовують для ураження живих цілей. Від прізвища англійського винахідника Г. Шрапнеля.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. шрапнель — Артилерійська гарматня, заповнена дрібними кульками.  Універсальний словник-енциклопедія
  6. шрапнель — Шрапне́ль, -не́лю; -не́лі, -лів (ч. р., фр. le shrapnell, нім. der і das Schrapnell)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. шрапнель — ШРАПНЕ́ЛЬ, і, ж. 1. Розривний артилерійський снаряд, начинений кулями, призначений для ураження живої сили ворога. Точиться запеклий бій. Рвуться шрапнелі (Кач., Вибр., 1953, 410); Вибухи шрапнелей угорі шматували осінні передранкові хмари (Сміл.  Словник української мови в 11 томах