шрапнель
ШРАПНЕ́ЛЬ, і, ж.
1. Розривний артилерійський снаряд, начинений кулями, призначений для ураження живої сили ворога.
Точиться запеклий бій. Рвуться шрапнелі (Я. Качура);
Вибухи шрапнелей угорі шматували осінні передранкові хмари (Л. Смілянський);
Шрапнелі зірками спалахували в небі (П. Панч);
// збірн. Кулі, картечини, якими начинений цей снаряд.
В лісі луною зашуміли, мов по ньому сипонув хто горіхами, черепки шрапнелі (С. Васильченко);
Поля зрили гранати, ліс обчухрали уламки снарядів, шрапнель і кулі (О. Десняк);
Гармата наша з висоти на ворога снаряди клала, шрапнеллю била, не давала голів фашистам підвести (І. Гончаренко).
2. перен., жарт. Крута перлова каша.
Кожному одмірялося по черпакові перлової каші, яку бійці охрестили “шрапнеллю” (Григорій Тютюнник);
// Перлова крупа.
В їдальні за дівчатами не встежиш: потайки підгодовують табірників, не шкодують для них додаткових порцій супів із шрапнеллю (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)