Значення в інших словниках
-
щука —
(він) щупак, (вона) щупа, (воно) щупеля, (малий) щупачок
Словник чужослів Павло Штепа
-
щука —
ЩУ́КА, и, ж. Хижа прісноводна промислова риба родини щукових, має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Щука-риба в воді по волі гуляє, А я стою та думаю, що пари не маю (П.
Словник української мови у 20 томах
-
щука —
щу́ка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
щука —
Щука пропала, а зуби зостались. Лихо минуло, а недобра пам'ять про нього залишилася.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
щука —
(-и) ж.; крим. Засуджений на тривалий строк з конфіскацією майна. БСРЖ, 709; СЖЗ, 118.
Словник жарґонної лексики української мови
-
щука —
-и, ж. Хижа прісноводна промислова риба, що має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
щука —
щу́ку ки́нути у рі́чку. Замість покарання створити для кого-, чого-небудь кращі умови, ніж були. Зараз повсюди створюється безліч комісій, підкомісій, комітетів тощо. Отже, так проводиться боротьба з економічним розвалом. Щуку кинули у річку! (З газети).
Фразеологічний словник української мови
-
щука —
ЩУ́КА (хижа прісноводна риба), ЩУПА́К (також самець щуки). Не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (П. Гулак-Артемовський); Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови
-
щука —
Щу́ка, -ки, -ці; щу́ки, щук
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
щука —
ЩУ́КА, и, ж. Хижа прісноводна промислова риба, що має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Щука-риба в воді по волі гуляє, А я стою та думаю, що пари не маю (Чуб.
Словник української мови в 11 томах
-
щука —
Щука, -ки ж. Щука, Esox lucius. Браун. 29. Ой ти, щуко бистра, бери окуня з хвоста. Ном. № 4250. ум. щучка, щучечка.
Словник української мови Грінченка