єдність —
-ності, ж. 1》 Тісний зв'язок, згуртованість, цілісність, неподільність. 2》 Поєднання в одному цілому, нерозривність зв'язку. Фразеологічна єдність — стійке сполучення слів, що виступає в мові як єдиний неподільний на складові частини вислів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
єдність —
є́дність 1 іменник жіночого роду тісний зв'язок, згуртованість, цілісність, неподільність; поєднання в одному цілому, нерозривність зв'язку; схожість, цілковита подібність; спільність чого-небудь...
Орфографічний словник української мови
єдність —
В єдності сила. Заклнк солідарности, що лиш з'єднані поконають перешкоди. З'єднані устоємо, а роз'єднані упадемо. Доказ сили в солідарності і слабосилля у роз'єднанні. Спільний ворог єднає ворогів. У нещасті й вороги єднаються проти спільного ворога.
Приповідки або українсько-народня філософія
єдність —
Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання).
Словник синонімів української мови
єдність —
Є́дність, -ности, -ності, -ністю о́дність і є́дність, -ности, -ності, -ністю
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
єдність —
Є́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Тісний зв’язок, згуртованість, цілісність, неподільність. Єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми… (Коцюб., І, 1955, 171); Сила партії в єдності і монолітній згуртованості її лав (Ком.
Словник української мови в 11 томах
єдність —
Єдність, -ности ж. Единство, единеніе. Кожен сам про собе дбає. Немає єдности. Мир. ХРВ. 87.
Словник української мови Грінченка