єфрейтор —
єфре́йтор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
єфрейтор —
-а, ч. Перше військове звання, що присвоюється рядовому. || Людина, яка має це звання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
єфрейтор —
єфре́йтор (нім. Gefreite) в Радянській Армії перше військове звання після рядового. В ряді зарубіжних армій 17 – 18 ст. старший солдат.
Словник іншомовних слів Мельничука
єфрейтор —
Єфре́йтор, -ра; -тори, -рів (нім. Gefreiter, пишемо за літ. трад. єфре́йтор)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
єфрейтор —
ЄФРЕ́ЙТОР, а, ч. Перше військове звання, яке присвоюється рядовому. Дослужитися до єфрейтора; // Людина, яка носить це звання. Таубенфельд віддавав накази молодому.. єфрейтору сухим, механічним голосом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 171).
Словник української мови в 11 томах