єфрейтор
ЄФРЕ́ЙТОР, а, ч. Перше військове звання, яке присвоюється рядовому.
Дослужитися до єфрейтора;
// Людина, яка носить це звання.
Таубенфельд віддавав накази молодому.. єфрейтору сухим, механічним голосом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 171).
Словник української мови (СУМ-11)