єсть
ЄСТЬ¹ , рідко. Форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бу́ти.
Роман гукнув на жінку, щоб виймала з бодні гроші… Та всі, які єсть!.. (Коцюб., І, 1955, 106).
ЄСТЬ² , виг., військ. Уживається як відповідь підлеглого на наказ, розпорядження командира у знач. зрозуміло, буде виконано і т. ін.
[Нагар:] Передай комісарові, що ми підготуємо все. Іди. [Фронтовик:] Єсть. (Вийшов) (Корн., І, 1955, 26).
Словник української мови (СУМ-11)