1. Словник української мови в 11 томах

єфрейтор

ЄФРЕ́ЙТОР, а, ч. Перше військове звання, яке присвоюється рядовому.

Дослужитися до єфрейтора;

// Людина, яка носить це звання.

Таубенфельд віддавав накази молодому.. єфрейтору сухим, механічним голосом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єфрейтор — [йеифрейтор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  2. єфрейтор — Ройовий Словник чужослів Павло Штепа
  3. єфрейтор — єфре́йтор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. єфрейтор — -а, ч. Перше військове звання, що присвоюється рядовому. || Людина, яка має це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. єфрейтор — єфре́йтор (нім. Gefreite) в Радянській Армії перше військове звання після рядового. В ряді зарубіжних армій 17 – 18 ст. старший солдат. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. єфрейтор — Єфре́йтор, -ра; -тори, -рів (нім. Gefreiter, пишемо за літ. трад. єфре́йтор) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)