ґрунт —
Ґрунт. Основа. ● З ґрунту — в самій основі, в корені. Дуже часто можна стрінути погляд, мовто в торговельній] академії “учать на склепових суб'єктів ”. Се з ґрунту хибна думка (Б., 1907, 90, 1) // пол. z gruntu niesłusznie — з грунту (в самій основі) хибно.
Українська літературна мова на Буковині
ґрунт —
Грунт, почва — ground, soil and rock — *Boden, Grund, Erdmasse — багатокомпонентна, динамічна система, що включає гірські породи, верхній природний шар земної кори, техногенні утворення і складається з твердих (тверді мінерали...
Гірничий енциклопедичний словник
ґрунт —
ґрунт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
ґрунт —
ґрунт: ◊ то добрий ґрунт про чесну, порядну людину, із якою можна мати справи (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ґрунт —
-у, ч. 1》 Верхній шар земної кори, придатний для життя рослин. || Верхній шар землі щодо його складу. Зональний ґрунт — ґрунт, що сформувався в межах певної кліматичної зони. 2》 Морське, річкове і т. ін. дно. 3》 заст. Земельний наділ.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ґрунт —
Біологічно активний верхній шар земної поверхні, що розвинувся внаслідок процесу ґрунтоутворення; джерело поживних речовин та води для рослин.
Універсальний словник-енциклопедія
ґрунт —
вибива́ти / ви́бити ґрунт з-під ніг чиїх, у кого. Позбавляти кого-небудь упевненості, підтримки, опори в чому-небудь. Черговий по станції, дідок з пишними сивими вусами, пильно і підозріло глянув на Миколу .. — Що, відпустку дали?...
Фразеологічний словник української мови
ґрунт —
ДНО (морське, річкове і т. ін.), ДНИ́ЩЕ рідше, ПІДО́ШВА спец.; ҐРУНТ (під водою). Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає (прислів'я); Йшлося, власне, про те, як краще оволодіти днищем Дніпра, міцно стати на його гранітне, незаймане...
Словник синонімів української мови
ґрунт —
Ґрунт, -ту; ґрунта́ і -ти́, -ті́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ґрунт —
(польс. < нім. — основа) 1. Загальна назва твердих порід на поверхні землі, на які безпосередньо спираються фундаменти будівель.
Архітектура і монументальне мистецтво
ґрунт —
Ґрунт и грунт, -ту м. 1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ном. № 14064. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Рудч. Ск. II. 154. Грунта, великі маєтки збуває. АД. І. 95.
Словник української мови Грінченка