Орфоепічний словник української мови

ґуля

ґу́ля

ул'а]

-л'і, ор. -леийу

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. ґуля — (пухлина на тілі від удару, рани) ґудзь, ґудз, розм. шишак.  Словник синонімів Полюги
  2. ґуля — ҐУЛЯ – ГУЛЯ Ґуля, -і, ор. -ею. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару тощо. їй здавалось, що вона або наб’є собі ґулю на голові, або завалить стелю в старенькій хаті (М.  Літературне слововживання
  3. ґуля — Ґургуля, ґудзь, дит. вавка; (на тілі) опуклість, наріст; гулька.  Словник синонімів Караванського
  4. ґуля — див. наріст  Словник синонімів Вусика
  5. ґуля — ґу́ля іменник жіночого роду наріст на тілі  Орфографічний словник української мови
  6. ґуля — ґу́ля вул. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк ◊ зайва́нити ґу́лею вульг. здійснити статевий акт (ст)|| = вмочити вар'ята ◊ замача́ти ґу́лю = зайва́нити ґу́лею ◊ запечи́ ґу́лю = зайва́нити ґу́лею ◊ поста́вити ґу́лю = зайва́нити ґу́лею ◊ шпили́ти ґу́лю здійснювати статевий акт (ст)|| = гримати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. ґуля — -і, ж. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ґуля — Ґу́ля, -лі, -лею; ґу́лі, ґуль  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ґуля — Ґуля, -лі ж. Наростъ, шишка. Набігла ґуля за вухом. Закр. ум. ґулька. Харьк.  Словник української мови Грінченка