аполлон —
-а, ч. 1》 У давньогрецькій і давньоримській міфології – бог Сонця, мудрості, покровитель мистецтв, засновник міст. 2》 перен. Ідеал чоловічої краси. 3》 астр. Одна з малих планет Сонячної системи. 4》 Денний великий метелик родини парусникових.
Великий тлумачний словник сучасної мови
АПОЛЛОН —
• "АПОЛЛОН" - літ.-мистецький журнал. Виходив 1909 — 17 в Петербурзі: спочатку щомісяця, з 1911 — десять книг щороку (в 1909 — 10 видавався додаток до "А." — "Литературный альманах"); редактор-видавець — С. О. Маковський та ін.
Українська літературна енциклопедія
аполлон —
аполло́н (лат. Apollo, з грец.Απόλλων) 1. В давньогрецькій і давньоримській міфології бог мудрості, покровитель мистецтв. Див. також Феб. 2. Переносно – красень. 3. астр. Одна з малих планет Сонячної системи. 4. Денний метелик родини парусникових.
Словник іншомовних слів Мельничука
Аполлон —
I у грец. міфології бог очищувальних обрядів, ворожби й музики, вважався також богом сонячного світла; син Зевса і Лето, брат-близнюк Артеміди; центри культу — Дельфи (місцезнаходження оракула А.) і Делос. II америк.
Універсальний словник-енциклопедія