аполлон

аполло́н

-а, ч.

1》 У давньогрецькій і давньоримській міфології – бог Сонця, мудрості, покровитель мистецтв, засновник міст.

2》 перен. Ідеал чоловічої краси.

3》 астр. Одна з малих планет Сонячної системи.

4》 Денний великий метелик родини парусникових.

Значення в інших словниках

1. Аполлон — Аполло́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. АПОЛЛОН — • "АПОЛЛОН" - літ.-мистецький журнал. Виходив 1909 — 17 в Петербурзі: спочатку щомісяця, з 1911 — десять книг щороку (в 1909 — 10 видавався додаток до "А." — "Литературный альманах"); редактор-видавець — С. О. Маковський та ін.  Українська літературна енциклопедія
3. аполлон — аполло́н (лат. Apollo, з грец.Απόλλων) 1. В давньогрецькій і давньоримській міфології бог мудрості, покровитель мистецтв. Див. також Феб. 2. Переносно – красень. 3. астр. Одна з малих планет Сонячної системи. 4. Денний метелик родини парусникових.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. Аполлон — I у грец. міфології бог очищувальних обрядів, ворожби й музики, вважався також богом сонячного світла; син Зевса і Лето, брат-близнюк Артеміди; центри культу — Дельфи (місцезнаходження оракула А.) і Делос. II америк.  Універсальний словник-енциклопедія
5. Аполлон — Аполло́н, -на (гр. міт.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)