1. Великий тлумачний словник сучасної мови

аполлон

аполло́н

-а, ч.

1》 У давньогрецькій і давньоримській міфології – бог Сонця, мудрості, покровитель мистецтв, засновник міст.

2》 перен. Ідеал чоловічої краси.

3》 астр. Одна з малих планет Сонячної системи.

4》 Денний великий метелик родини парусникових.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Аполлон — Аполло́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. АПОЛЛОН — • "АПОЛЛОН" - літ.-мистецький журнал. Виходив 1909 — 17 в Петербурзі: спочатку щомісяця, з 1911 — десять книг щороку (в 1909 — 10 видавався додаток до "А." — "Литературный альманах"); редактор-видавець — С. О. Маковський та ін. Українська літературна енциклопедія
  3. аполлон — аполло́н (лат. Apollo, з грец.Απόλλων) 1. В давньогрецькій і давньоримській міфології бог мудрості, покровитель мистецтв. Див. також Феб. 2. Переносно – красень. 3. астр. Одна з малих планет Сонячної системи. 4. Денний метелик родини парусникових. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. Аполлон — I у грец. міфології бог очищувальних обрядів, ворожби й музики, вважався також богом сонячного світла; син Зевса і Лето, брат-близнюк Артеміди; центри культу — Дельфи (місцезнаходження оракула А.) і Делос. II америк. Універсальний словник-енциклопедія
  5. Аполлон — Аполло́н, -на (гр. міт.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)