аполлон

аполло́н

(лат. Apollo, з грец.Απόλλων)

1. В давньогрецькій і давньоримській міфології бог мудрості, покровитель мистецтв. Див. також Феб.

2. Переносно – красень.

3. астр. Одна з малих планет Сонячної системи.

4. Денний метелик родини парусникових.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аполлон — -а, ч. 1》 У давньогрецькій і давньоримській міфології – бог Сонця, мудрості, покровитель мистецтв, засновник міст. 2》 перен. Ідеал чоловічої краси. 3》 астр. Одна з малих планет Сонячної системи. 4》 Денний великий метелик родини парусникових. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Аполлон — Аполло́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. АПОЛЛОН — • "АПОЛЛОН" - літ.-мистецький журнал. Виходив 1909 — 17 в Петербурзі: спочатку щомісяця, з 1911 — десять книг щороку (в 1909 — 10 видавався додаток до "А." — "Литературный альманах"); редактор-видавець — С. О. Маковський та ін. Українська літературна енциклопедія
  4. Аполлон — I у грец. міфології бог очищувальних обрядів, ворожби й музики, вважався також богом сонячного світла; син Зевса і Лето, брат-близнюк Артеміди; центри культу — Дельфи (місцезнаходження оракула А.) і Делос. II америк. Універсальний словник-енциклопедія
  5. Аполлон — Аполло́н, -на (гр. міт.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)