Верховина

Верхови́на

іменник жіночого роду

високогірна зона в Карпатах

∗∗∗

верхови́на

іменник жіночого роду

верхня частина чого-небудь, перев. гори, дерева; найвищий ступінь

Значення в інших словниках

1. верховина — ВЕРХІВКА, зап. вершина, (дуба — ще) верховіття, маківка, (гори — ще) чолопок, шпиль, кичера, ґрунь, недея, д. щовб, зб. верхогір'я; (кряжа) гребінь.  Словник синонімів Караванського
2. верховина — -и, ж. 1》 Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. гори, дерева). 2》 перен. Найвищий ступінь чого-небудь. 3》 тільки одн. Назва високогірної місцевості в межах Українських Карпат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. верховина — ВЕРХОВИ́НА, и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. гори, дерева). Столітні дерева підпиралися молодими; міцнії, широкії їх віти лежали на молоденьких гнучких верховинах і гнули їх додолу своєю важкою силою (Марко Вовчок)...  Словник української мови у 20 томах
4. верховина — див. вершина  Словник синонімів Вусика
5. верховина — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал.  Словник синонімів української мови
6. верховина — Верхови́на, -ни, -ні; -ви́ни, -ви́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. верховина — ВЕРХОВИ́НА, и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. гори, дерева). Нема садочка, ані города коло неї, тільки стара тиха груша з зломленою верховиною (Вовчок, І, 1955, 288); А здалека заманячило їм щось високе — то там...  Словник української мови в 11 томах