Орфографічний словник української мови

Гуд

Гуд

прізвище

* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

∗∗∗

гуд

іменник чоловічого роду

гудіння

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. гуд — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне).  Словник синонімів української мови
  2. гуд — ГУД, у, ч., рідко. Те саме, що гуді́ння. Трактори орють — виповнили степ могутнім гудом моторів (Головко, І, 1957, 339); Я чую темний гуд лісний, І шепіт втомлений ялини (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 39).  Словник української мови в 11 томах