Орфографічний словник української мови

Дон

Дон

іменник чоловічого роду

річка в Європейській Росії

∗∗∗

дон

іменник чоловічого роду, істота

титул

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. дон — -а, ч. Слово, що додається до імен знатних чоловіків в Іспанії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дон — Пан еспанський  Словник чужослів Павло Штепа
  3. дон — (ісп., італ. don, від лат. dominus – пан) шанобливе звернення до чоловіка в Іспанії та інших іспаномовних країнах.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. Дон — Р. в європ. частині Росії; довж. 1870 км, площа басейну 422 тис. км2; витоки на Середньорос. вис., поблизу м. Новомосковська Тульської обл.; впадає в Таганрозьку зат. Азовського м.; гол.  Універсальний словник-енциклопедія
  5. дон — ДОН, а, ч. Слово, що додається до імен знатних чоловіків в Іспанії. В того ж дона Педро купили ми кілька лантухів, попрали їх в озері, на них спали, ними й укривалися замість ковдри (Мур., Бук. повість, 1959, 57).  Словник української мови в 11 томах
  6. дон — Дон, -на м. = донець. Якийсь дон кашу міша в казанах ложкою. О. 1862. І. 76.  Словник української мови Грінченка