Земляк

Земля́к

прізвище

* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

∗∗∗

земля́к

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. земляк — (виходець з однієї з кимсь місцевості) мн. краянин, співвітчизник.  Словник синонімів Полюги
2. земляк — Краянин, одноземець, одноплемінець, кн. співвітчизник, компатріот, ур. мн. брати <�й сестри>.  Словник синонімів Караванського
3. земляк — [зеимл’ак] -л'ака, м. (на) -ков'і/-ку, кл. -л'ачеи, мн. -л'аки, -л'ак'іў  Орфоепічний словник української мови
4. земляк — -а, ч. Уродженець однієї з ким-небудь місцевості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. земляк — (-а) ч. мол. Шанобливе звертання до незнайомої людини одного з мовцем віку. КСМС; ПСУМС, 28.  Словник жарґонної лексики української мови
6. земляк — ЗЕМЛЯ́К (уродженець однієї з ким-небудь місцевості); КРАЯ́НИН, СПІВВІТЧИ́ЗНИК, БРАТ уроч., поет., КОМПАТРІО́Т заст. (щодо країни).  Словник синонімів української мови
7. земляк — Земля́к, -ка́, -ля́че! -ляки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. земляк — ЗЕМЛЯ́К, а, ч. Уродженець однієї з ким-небудь місцевості. Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Шевч., II, 1963, 105); — А ви його знаєте? — Ну, аякже! Земляки. З одного села. Разом до школи ходили (Головко, II, 1957, 453).  Словник української мови в 11 томах
9. земляк — Земля́к, -ка м. 1) Землякъ. 2) Жаба, Bufo. Вх. Пч. І. 16.  Словник української мови Грінченка