Копач

Копа́ч

прізвище

* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

∗∗∗

копа́ч 1

іменник чоловічого роду, істота

робітник

копа́ч 2

іменник чоловічого роду

знаряддя

Значення в інших словниках

1. копач — Грабар, землекоп, лопатник; (буряків) копальник, (машина) бурякокопач.  Словник синонімів Караванського
2. копач — [копач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ач'і, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
3. копач — -а, ч. 1》 Робітник, що копає землю; землекоп. || Той, хто займається копанням могил. 2》 Знаряддя, яким копають, викопують що-небудь. || Машина для копання, викопування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. копач — КОПА́Ч, а́, ч. 1. Робітник, що копає землю; землекоп. Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих, бачив двох копачів з заступами (Марко Вовчок); – Де ж таких копачів узяти, звідки їх скликати, аби вони мені доленьку мою відкопали? (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. копач — ГРОБОКОПА́Ч (той, хто копає могили), ГРОБА́Р, МОГИ́ЛЬНИК, КОПА́Ч, ГРОБОКО́П. Щедрого могорича гробокопачам не пожалував (Кіндрат): "Пийте, люди добрі, та копайте яму для рідного брата поглибше!" (О.  Словник синонімів української мови
6. копач — Копа́ч, -ча́, -че́ві; -пачі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. копач — КОПА́Ч, а́, ч. 1. Робітник, що копає землю; землекоп. Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих, бачив двох копачів з заступами (Вовчок, VI, 1956, 226); — Де ж таких копачів узяти, звідки їх скликати, аби вони мені доленьку мою відкопали?., (Хотк.  Словник української мови в 11 томах
8. копач — Копач, -ча м. 1) Землекопъ. Де копачі копали, там і гроші пропали. Ном. № 11717. 2) Могильщикъ. А вам, копачі, рябую корову, а щоб несли мене молодую з дому до гробу. Грин. III. 284. 8) Заостренная палка, которою роютъ землю. 4) Родъ зимней шапки у лемковъ. Гол. Од. 75. ум. копачик.  Словник української мови Грінченка