копач
КОПА́Ч, а́, ч.
1. Робітник, що копає землю; землекоп.
Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих, бачив двох копачів з заступами (Марко Вовчок);
– Де ж таких копачів узяти, звідки їх скликати, аби вони мені доленьку мою відкопали? (Г. Хоткевич);
Доки люд сорок днів прощався з царем, копачі, поставивши собі юрти для ночівлі, взялися до роботи. Яму копали простору, глибоку – до білої глини (В. Чемерис);
До ночі не відходив [Ілія] від копачів, що рили навколо тополі метрової глибини рів під фундамент каплиці (Люко Дашвар);
// Той, хто займається копанням могил.
Дітей у нас було п'ятеро.., усі померли. Треба було мені тії одбутки робити самому. То дошки на труни, то копачам, то людей одбувати (Ганна Барвінок);
Взяв [батько] труну на плечі й пішов на кладовище .. Він ще здаля побачив копачів, які тепер тут, здається, й жили (В. Кучер);
Ми кинули по пригорщі землі, а тоді за діло взялися копачі і за мить виросла могила (І. Жиленко);
Музейник, уже не розуміючи, нащо взяв інструмент, роззирнувся круг себе, немов .. намагаючись опанувати нову для себе професію копача могил (А. Кокотюха).
2. Знаряддя, яким копають, викопують що-небудь.
Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (І. Франко);
Вона взялася за копач, шукаючи очима буряк, що міг залишитися біля комбайна (П. Автомонов);
// Машина для копання, викопування.
Нам тепер не доводиться копати буряк: тракторним копачем підорюють, а ми за гичку легко виймаємо і чистимо (К. Гордієнко);
Ями для саджанців плодових дерев копають діаметром 80–100 см і глибиною 60–70 см. У великих господарствах для копання використовують тракторні копачі (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)