копач

КОПА́Ч, а́, ч.

1. Робітник, що копає землю; землекоп.

Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих, бачив двох копачів з заступами (Марко Вовчок);

– Де ж таких копачів узяти, звідки їх скликати, аби вони мені доленьку мою відкопали? (Г. Хоткевич);

Доки люд сорок днів прощався з царем, копачі, поставивши собі юрти для ночівлі, взялися до роботи. Яму копали простору, глибоку – до білої глини (В. Чемерис);

До ночі не відходив [Ілія] від копачів, що рили навколо тополі метрової глибини рів під фундамент каплиці (Люко Дашвар);

// Той, хто займається копанням могил.

Дітей у нас було п'ятеро.., усі померли. Треба було мені тії одбутки робити самому. То дошки на труни, то копачам, то людей одбувати (Ганна Барвінок);

Взяв [батько] труну на плечі й пішов на кладовище .. Він ще здаля побачив копачів, які тепер тут, здається, й жили (В. Кучер);

Ми кинули по пригорщі землі, а тоді за діло взялися копачі і за мить виросла могила (І. Жиленко);

Музейник, уже не розуміючи, нащо взяв інструмент, роззирнувся круг себе, немов .. намагаючись опанувати нову для себе професію копача могил (А. Кокотюха).

2. Знаряддя, яким копають, викопують що-небудь.

Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (І. Франко);

Вона взялася за копач, шукаючи очима буряк, що міг залишитися біля комбайна (П. Автомонов);

// Машина для копання, викопування.

Нам тепер не доводиться копати буряк: тракторним копачем підорюють, а ми за гичку легко виймаємо і чистимо (К. Гордієнко);

Ями для саджанців плодових дерев копають діаметром 80–100 см і глибиною 60–70 см. У великих господарствах для копання використовують тракторні копачі (з навч. літ.).