копач

КОПА́Ч, а́, ч.

1. Робітник, що копає землю; землекоп.

Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих, бачив двох копачів з заступами (Вовчок, VI, 1956, 226);

— Де ж таких копачів узяти, звідки їх скликати, аби вони мені доленьку мою відкопали?., (Хотк., II, 1966, 265);

Радянські копачі каналів, ..озброєні машинами, у п’ять стислих років виймуть і перемістять мільярди кубометрів землі (Вол., Самоцвіти, 1952, 72);

// Той, хто займається копанням могил.

Дітей у нас було п’ятеро.., усі померли. Треба було мені тії одбутки робити самому. То дошки на труни, то копачам, то людей одбувати (Барв., Опов.., 1902, 203);

Взяв [батько] труну на плечі й пішов на кладовище.. Він ще здаля побачив копачів, які тепер тут, здається, й жили (Кучер, Голод, 1961, 108).

2. Знаряддя, яким копають, викопують що-небудь.

Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (Фр., VIII, 1952, 293);

Вона взялася за копач, шукаючи очима буряк, що міг залишитися біля комбайна (Автом., В. Кошик, 1954, 285);

// Машина для копання, викопування.

Нам тепер не доводиться копати буряк: тракторним копачем підорюють, а ми за гичку легко виймаємо і чистимо (Горд., Цвіти.., 1951, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Копач — Копа́ч прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. копач — Грабар, землекоп, лопатник; (буряків) копальник, (машина) бурякокопач. Словник синонімів Караванського
  3. копач — [копач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ач'і, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
  4. копач — -а, ч. 1》 Робітник, що копає землю; землекоп. || Той, хто займається копанням могил. 2》 Знаряддя, яким копають, викопують що-небудь. || Машина для копання, викопування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. копач — КОПА́Ч, а́, ч. 1. Робітник, що копає землю; землекоп. Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих, бачив двох копачів з заступами (Марко Вовчок); – Де ж таких копачів узяти, звідки їх скликати, аби вони мені доленьку мою відкопали? (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. копач — ГРОБОКОПА́Ч (той, хто копає могили), ГРОБА́Р, МОГИ́ЛЬНИК, КОПА́Ч, ГРОБОКО́П. Щедрого могорича гробокопачам не пожалував (Кіндрат): "Пийте, люди добрі, та копайте яму для рідного брата поглибше!" (О. Словник синонімів української мови
  7. копач — Копа́ч, -ча́, -че́ві; -пачі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. копач — Копач, -ча м. 1) Землекопъ. Де копачі копали, там і гроші пропали. Ном. № 11717. 2) Могильщикъ. А вам, копачі, рябую корову, а щоб несли мене молодую з дому до гробу. Грин. III. 284. 8) Заостренная палка, которою роютъ землю. 4) Родъ зимней шапки у лемковъ. Гол. Од. 75. ум. копачик. Словник української мови Грінченка