1. Словник синонімів української мови

копач

ГРОБОКОПА́Ч (той, хто копає могили), ГРОБА́Р, МОГИ́ЛЬНИК, КОПА́Ч, ГРОБОКО́П. Щедрого могорича гробокопачам не пожалував (Кіндрат): "Пийте, люди добрі, та копайте яму для рідного брата поглибше!" (О. Ковінька); Коли гробарі-копачі засипали яму і підрівняли заступами горбок сірої землі, народ почав розсмоктуватися ручаями з цвинтаря (Є. Гуцало); Могильники, підправивши лопатами могилу, поклали зверху ялинкові вінки (А. Шиян).

ЗЕМЛЕКО́П (робітник, який виконує земляні роботи), ГРАБА́Р, КОПА́Ч. Антонович працює в нас бригадиром землекопів (О. Сизоненко); Ставок поширювали — робили грабарі зараз (А. Головко); Чув розмову невгавущу, ..бачив двох копачів з заступами (Марко Вовчок).

ЛОПА́ТА (знаряддя для копання землі), ГРАБА́РКА (велика лопата), ЗА́СТУП, КОПА́ЧКА, КОПА́Ч, КОПАНИ́ЦЯ, РИСКА́ЛЬ діал., ШТИК заст. Панас сопів, викидаючи з ями землю, він грався лопатою, як інший вилкою (Ю. Яновський); І взявся (батько) за роботу.. З розмаху заганяв обома руками грабарку в купу вугілля на тендері, ..обертався з нею до печі і з розгону жбурляв у вогненну пащу (Д. Бедзик); Коло хати поралася Федора, копаючи заступом грядку (І. Цюпа); На піддослідну ділянку.. прийшли інститутські дівчата з копачками (І. Волошин); Він узяв копач і вивернув із землі буряка (О. Донченко); Сотні колгоспників з копаницями, сокирами виходили щодня на болота (з журналу); Раз весною взяв дід рискаль та й мотику, скопав у городці грядку велику (І. Франко); Навколо стояли колеса, плуги, драбини, борони, а поміж тим штики, коси, сокири непевно миготіли блиском роз'яреного вогню (Н. Кобринська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Копач — Копа́ч прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. копач — Грабар, землекоп, лопатник; (буряків) копальник, (машина) бурякокопач. Словник синонімів Караванського
  3. копач — [копач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ач'і, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
  4. копач — -а, ч. 1》 Робітник, що копає землю; землекоп. || Той, хто займається копанням могил. 2》 Знаряддя, яким копають, викопують що-небудь. || Машина для копання, викопування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. копач — КОПА́Ч, а́, ч. 1. Робітник, що копає землю; землекоп. Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих, бачив двох копачів з заступами (Марко Вовчок); – Де ж таких копачів узяти, звідки їх скликати, аби вони мені доленьку мою відкопали? (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. копач — Копа́ч, -ча́, -че́ві; -пачі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. копач — КОПА́Ч, а́, ч. 1. Робітник, що копає землю; землекоп. Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих, бачив двох копачів з заступами (Вовчок, VI, 1956, 226); — Де ж таких копачів узяти, звідки їх скликати, аби вони мені доленьку мою відкопали?., (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  8. копач — Копач, -ча м. 1) Землекопъ. Де копачі копали, там і гроші пропали. Ном. № 11717. 2) Могильщикъ. А вам, копачі, рябую корову, а щоб несли мене молодую з дому до гробу. Грин. III. 284. 8) Заостренная палка, которою роютъ землю. 4) Родъ зимней шапки у лемковъ. Гол. Од. 75. ум. копачик. Словник української мови Грінченка