копатися

ВОЗИ́ТИСЯ розм. (займатися чимсь клопітним, що вимагає багато часу), ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ, ДОВБТИ́СЯ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ПО́РПАТИСЯ розм., ПО́РПЛИТИСЯ розм., ПО́РПЛЯТИСЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., ВОЛОВО́ДИТИСЯ розм., ВАЛА́НДАТИСЯ розм., ЯЛО́ЗИТИСЯ розм., ШПО́РТАТИСЯ розм., ШУПО́РТАТИСЯ діал., МУСУВА́ТИСЯ діал. (повільно). Заклопотана та серйозна, вона возилася коло чогось у сторожці-кухні (С. Васильченко); Командир.. вовтузився з кількома бійцями в кутку біля недавно одержаних автоматів (О. Гончар); Христя довбається над мережкою (Панас Мирний); Зіпсувався мотор. Шофер длубався в ньому аж до вечора (Ю. Мокрієв); В кінці вулиці, на тротуарі, порпався біля мотоцикла незнайомий юнак (Я. Качура); Побачив Барабаш, що тракторист біля трактора морочиться, підійшов, спитав, що трапилось (А. Головко); (Убийбатько:) Ти все ще з доповіддю.. воловодишся? (І. Микитенко); Чумарка на Якові була застебнута на гаплички, і хлоп'я довго мусувалося, поки одстебнуло її (П. Мирний). — Пор. 2. господарюва́ти, 1. по́ратися.

КОПА́ТИ (лопатою, заступом тощо робити заглиблення в землі, снігу і т. ін.; видобувати щось із землі, снігу тощо), РИ́ТИ, ВИКО́ПУВАТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИБИРА́ТИ (видобувати із землі вирощену картоплю); КОПА́ТИСЯ (робити заглиблення в землі); ШТИКУВА́ТИ спец. (розпушуючи й перекидаючи шари землі). — Док.: ви́копати, ви́рити, ви́брати. Мовчки все глибше й глибше вони копали перед собою землю, і всі тупо дивилися на спід виритих ямок (П. Панч); Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Т. Шевченко); Кропиву ми викопували з корінням і складали на купу (О. Донченко); Умираючи, казав у пущі вирити під дубом два скарбці з грошима (Марко Вовчок); Сьогодні вони вибирають картоплю (А. Шиян); Щоб досягти до його (вугілля), копають глибокі колодязі (шахти) та й копаються на всі боки попід землею (Б. Грінченко).

КОПИРСА́ТИСЯ (проникаючи всередину чого-небудь, перебирати, перевертати, перекладати, виймати, шукати щось), КОЛУПА́ТИСЯ, ПО́РПАТИСЯ, ПО́РПЛЯТИСЯ (ПО́РПЛИТИСЯ) розм., КОПА́ТИСЯ розм., РИ́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШПО́РТАТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ (ДОВБТИ́СЯ) розм., ШУПО́РТАТИСЯ діал., ШУ́РПАТИСЯ діал. Аня надто довго копирсалася в сумці (С. Голованівський); Моторист колупався в моторі (П. Загребельний); Він патиком порпається в купі приску і викидає на сніг дві картоплини (М. Стельмах); З дверей ліворуч обережно входив Яніна.. Копається в паперах, бере кілька аркушів, починає читати про себе (Л. Смілянський); Раз півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току (Л. Глібов); Вона опустила погляд і, стиснувши вуста, шпортала, змішана, зонтиком у траві (О. Кобилянська); Пазюк довго шпортався за пазухою, поки не витяг звідти зім'яту брошурку (П. Колесник); Семенець стояв серед шляху один, длубався в своєму гаманці і щось бубонів сам до себе (С. Васильченко); На цей раз з старшим усі надзирателі ходять. Стукають у ґрати, довбуться в матрацах, сіпають хлопців, рубці мацають їм (А. Тесленко).

ШКО́ДИТИ кому (завдавати комусь шкоди, неприємностей), ВА́ДИТИ рідше, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) кого, розм., ЗБИТКУВА́ТИ кого і без додатка, діал.; КОПА́ТИ розм., ПІДКО́ПУВАТИ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ПІДКО́ПУВАТИСЯ розм., ПІДРИВА́ТИСЯ розм. (під кого, проти кого — підступно, таємно); ПІДСИ́ДЖУВАТИ кого (підступними діями); КА́ПОСТИТИ розм., ПА́КОСТИТИ розм. (робити комусь капості). — Док.: нашко́дити, зава́дити, підрі́зати, позбиткува́ти, підкопа́ти, підкопа́тися, підри́тися, підсидіти, нака́постити, напа́костити. — Той, хто не вважа волі другого, не зазнає й правди на світі, а буде жити однією кривдою і шкодитиме собі й людям (Панас Мирний); — Ніколи вже не буду вадить тому чоловікові, котрого ти милуєш! (О. Стороженко); Ураз Марва ще більше підрізала Захара, ніж раніше своїми брехнями між людьми (Грицько Григоренко); — Ти, марнотрате, ..ти що видиш, та до корчми тягнеш, та ще мене хочеш збиткувати?! (В. Стефаник); Як розсердиться (Панас), то вже злий буде хто й зна поки і все проти того чоловіка копатиме (Б. Грінченко); Всі ті скарги (панів) пропадали, Комісара не підкопали, Ні навіть не могли сплямить (І. Франко); — Он воно що? — протяжно вимовив Захар. — Значить, копаються під Зарубу! (В. Кучер); Ходять (люди) кругом, шукають, як би підритися під мене, підкопатися так, щоб я не знав, щоб зразу повалить мене, наступити, перейти, переїхати... (Панас Мирний); — Софрон — розумний мужик.. Аби він не подумав, що я його підсиджую (Ю. Бедзик); Ледар нічого не робить, лише цілими днями волочиться по затінках, пакостить людям, намовляє молодших до лиходійства (С. Ковалів).