копатися

копа́тися

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копатися — Битися ногами [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. копатися — Ритися; (шукати) вишукувати, дошукуватися; (воловодитися) КОРПАТИСЯ; (під кого) КОПАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. копатися — див. баритися Словник синонімів Вусика
  4. копатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 у чому. Копаючи, робити заглиблення в землі; ритися. 2》 у чому, розм. Те саме, що копирсатися 1). || перен. Надмірно аналізувати, обдумувати що-небудь. 3》 у чому, коло чого, перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. копатися — КОПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. у чому і без дод. Копаючи, робити заглиблення в землі; ритися. Чоловік у землі копається, як той черв'як (Н. Словник української мови у 20 томах
  6. копатися — копатися вул. залицятися до дівчини, жінки (ср)||копатися до кобіти ◊ копатися до кобі́ти = копатися (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. копатися — Аюсь, -аєшся, недок. 1. Довго збиратися. Скільки можна копатися?Ми запізнюємось уже на сорок хвилин! 2. Довго над чимось працювати, вовтузитись. Тобі ще довго копатись? Словник сучасного українського сленгу
  8. копатися — ВОЗИ́ТИСЯ розм. (займатися чимсь клопітним, що вимагає багато часу), ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ, ДОВБТИ́СЯ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ПО́РПАТИСЯ розм., ПО́РПЛИТИСЯ розм., ПО́РПЛЯТИСЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., ВОЛОВО́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  9. копатися — КОПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. у чому. Копаючи, робити заглиблення в землі; ритися. Щоб досягти до його [вугілля], копають глибокі колодязі (шахти) та й копаються на всі боки попід землею (Гр. Словник української мови в 11 томах
  10. копатися — Копатися, -паюся, -єшся гл. 1) Копаться, рыться. На улицю не піду і дома не всижу, хиба піду підкопаюсь до дівчини в хижу. Бодай тебе копалася лихая година!.. Мет. 2) Рыться (въ вещахъ). Одімкнули скриню, копалися, копалися — нічого не взяли. ЗОЮР. Словник української мови Грінченка