Орфографічний словник української мови

Руф

Руф

іменник жіночого роду, істота

ім'я

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. Руф — д.-євр.; ім'я Rut; можливо, від rd'uth — подруга, дружба; за іншим тлумаченням — від лат. rufus — золотаво-жовтий, рудий. Руфа, Руфка. Трава нескошена на луках марно в'яла, І сизий ріс бур'ян по зораній ріллі, І Руф, що колоски на зжатому збирала, Сама, як колосок, хилилась до землі(М. Рильський).  Власні імена людей. Словник-довідник
  2. Руф — Руф, -фі, -фі, Ру́ф’ю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)