Руф

д.-євр.; ім'я Rut; можливо, від rd'uth — подруга, дружба; за іншим тлумаченням — від лат. rufus — золотаво-жовтий, рудий. Руфа, Руфка.

Трава нескошена на луках марно в'яла, І сизий ріс бур'ян по зораній ріллі, І Руф, що колоски на зжатому збирала, Сама, як колосок, хилилась до землі(М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. Руф — Руф іменник жіночого роду, істота ім'я  Орфографічний словник української мови
2. Руф — Руф, -фі, -фі, Ру́ф’ю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)