Руф

д.-євр.; ім'я Rut; можливо, від rd'uth — подруга, дружба; за іншим тлумаченням — від лат. rufus — золотаво-жовтий, рудий. Руфа, Руфка.

Трава нескошена на луках марно в'яла, І сизий ріс бур'ян по зораній ріллі, І Руф, що колоски на зжатому збирала, Сама, як колосок, хилилась до землі(М. Рильський).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Руф — Руф іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  2. Руф — Руф, -фі, -фі, Ру́ф’ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)