Травник

Тра́вник

іменник чоловічого роду

місто в Боснії

∗∗∗

тра́вник 1

іменник чоловічого роду

гербарій; лікарський порадник

тра́вник 2

іменник чоловічого роду, істота

птах

травни́к 1

іменник чоловічого роду

місце, поросле травою

травни́к 2

іменник чоловічого роду

настойка

Значення в інших словниках

1. травник — ТРАВНИ́К, ч., розм. 1. род. у́. Настоянка на травах. 2. род. а́, рідко. Місце, поросле травою. Мати не дивилася на дорогу, не зважала на травники і квіти, а бігла просто, зачіпаючи сукнею за корчі (Н.  Словник української мови у 20 томах
2. травник — травни́к газон (ст): Сьогодні на зеленому фоні травника чергувалися, начеб ненароком порозсипувані, червоні й жовті китиці троянд; довга смуга рожевих беґоній, синіх лібелій та ясно-зелених кактусів оббігала довкола травник, як весела ряма (Марська)||муравник  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. травник — I тр`авник-а, ч. 1》 Те саме, що гербарій 1). 2》 заст. Книжка, в якій спершу описувались лікувальні рослини, а згодом давалися поради, як їх використовувати. 3》 Птах ряду куликоподібних. II травн`икч., розм. 1》 род. -у. Настоянка на травах. 2》 род.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. травник — ГЕРБА́РІЙ (колекція засушених рослин), ТРА́ВНИК. Дівчина вела щоденник природи і в молодших класах з захопленням збирала колекції метеликів, комах, складала гербарій (О. Донченко).  Словник синонімів української мови
5. травник — ТРА́ВНИК, а, ч. 1. Те саме, що герба́рій 1. 2. заст. Книжка, в якій спочатку описувались лікувальні рослини, а згодом давались поради, як їх використовувати. У Стародавній Русі укладали спеціальні збірники, травники.., а в XVI-XVII ст.  Словник української мови в 11 томах
6. травник — Травник, -ка м. Мѣсто поросшее травой. Стану з тобов до слюбоньку на травнику-билиску. Гол. IV. 167.  Словник української мови Грінченка