чепіль —
-я, ч. 1》 зах. Ніж із дерев'яною колодочкою. 2》 діал. Ніж із відламаним кінчиком.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чепіль —
Чепіль, -ля м. Обыкновенный ножъ съ деревяннымъ черенкомъ. Вх. Зн. 27. Такой-же ножъ, преимущественно старый съ отломаннымъ концемъ. Харьк. см. чепель.
Словник української мови Грінченка