абориген —
абориген – автохтон – тубілець Походять з різних мов (латинської, грецької та слов’янських), але мають ідентичні значення – “корінний житель або уродженець якоїсь країни чи місцевості”.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
абориген —
А. На відміну від слів тубілець, автохтон, уживаних у значенні "корінний житель якоїсь країни або місцевості", стосується також тваринного й рослинного світу. Пох.: аборигенка, аборигенний.
Літературне слововживання
абориген —
Тубілець, див. автохтон, туземець
Словник чужослів Павло Штепа
абориген —
[абориеген] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ние, -н'іў
Орфоепічний словник української мови
абориген —
-а, ч., книжн. Корінний житель країни або місцевості; тубілець, автохтон.
Великий тлумачний словник сучасної мови
абориген —
АБОРИГЕ́Н, а, ч. 1. Корінний житель країни або місцевості; тубілець. Паралельно з подальшим розвитком культури місцевих аборигенів у період максимального похолодання в Подніпров'я мігрує населення з більш північних регіонів (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
абориген —
АБОРИГЕ́Н книжн. (представник корінного населення країни, місцевості), АВТОХТО́Н книжн., ТУЗЕ́МЕЦЬ рідко, ТУБІ́ЛЕЦЬ заст. Серед наших пращурів були пришельці й аборигени (І.
Словник синонімів української мови
абориген —
АБОРИГЕ́Н, а, ч., книжн. Корінний житель країни або місцевості; тубілець, автохтон. Недоїдання, захворювання і висока смертність дітей стали звичайними явищами серед аборигенів Центральної Австралії (Веч. Київ, 14.ІІІ 1957, 4).
Словник української мови в 11 томах