апелювати —
-юю, -юєш, недок. і док. 1》 юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію. 2》 перен. Звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; посилатися на чий-небудь авторитет.
Великий тлумачний словник сучасної мови
апелювати —
АПЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док. 1. юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію. У Запорозькій Січі з другої половини XVI ст. більшість кримінальних справ розглядав військовий суддя.
Словник української мови у 20 томах
апелювати —
апелюва́ти (від лат. appello – звертаюсь) 1. Оскаржувати яку-небудь постанову, подавати апеляцію. 2. Шукати підтримку у якогось авторитету.
Словник іншомовних слів Мельничука
апелювати —
ЗВЕРТА́ТИСЯ (спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь), ОБЗИВА́ТИСЯ (ОЗИВА́ТИСЯ), ОКЛИКА́ТИСЯ, УДАВА́ТИСЯ, АПЕЛЮВА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИСЯ заст., УДАРЯ́ТИСЯ (ВДАРЯ́ТИСЯ) розм., заст., ОБЕРТА́ТИСЯ рідко. — Док.
Словник синонімів української мови
апелювати —
Апелюва́ти, -лю́ю, -лю́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
апелювати —
АПЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док. 1. юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію. — Мухтаров Саїд Алі подав заяву до ЦКК, апелюючи проти ухвали бюро Кокандського обкому партії (Ле, Міжгір’я, 1953, 458).
Словник української мови в 11 томах
апелювати —
рос. апеллировать (від латин. appello — звертаюсь) — 1. Оскарження якоїсь дії, постанови шляхом звернення до вищої владної чи судової інстанції. 2. Шукати підтримку від більш авторитетної чи вищої за рангом посадової особи або організації.
Eкономічна енциклопедія
апелювати —
Апелюва́ти, -лю́ю, -єш гл. Апеллировать. Стор.
Словник української мови Грінченка