Значення в інших словниках
-
арго —
Просторіка, див. жаргон
Словник чужослів Павло Штепа
-
арго —
невідм., с., лінгв. Умовна говірка якого-небудь соціального середовища (групи, гуртка і т. д.), в якій є специфічні слова й вислови, незрозумілі для сторонніх; жаргон.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
арго —
АРГО́, невідм., с., лінгв. Умовна говірка якого-небудь соціального середовища (групи, гурту і т. ін.), у якій є специфічні слова й вирази, незрозумілі для сторонніх; жаргон. Жак .. знав побут французького селянина і робітника і міг говорити навіть .. на .. марсельському арго (Ю. Смолич).
Словник української мови у 20 томах
-
АРГО —
• "АРГО" - літ.-художній збірник, упорядкований і виданий Оленою Пчілкою 1914 в Києві. У збірнику вміщено твори Олени Пчілки (під псевд. Кочубеївна — "Перед морем", "Втомлений бог", "Метаморфоза", "Давно, давно було колисьто..."), Грицька Григоренка...
Українська літературна енциклопедія
-
арго —
• арго (франц. argot) - усна умовна мова певних соціальних або професійних груп, створювана з метою більшого чи меншого відособлення від решти мовного колективу (напр., А. мисливців, музикантів, спортсменів та ін.). На відміну від жаргону...
Українська літературна енциклопедія
-
арго —
арго́ (від франц. argot – жаргон) 1. Мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, не зовсім зрозуміла для сторонніх. 2. Паризьке А. – паризьке просторіччя.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
арго —
ЖАРГО́Н (мова, прийнята і зрозуміла у певному соціальному чи професійному середовищі), АРГО́, СЛЕНГ. Взявши під пахву свою шапку — в нашім жаргоні се була "обергірканя", — звільна, "хлипаючи", пішов (Білінський) із класу (І.
Словник синонімів української мови
-
арго —
АРГО́, невідм., с., лінгв. Умовна говірка якого-небудь соціального середовища (групи, гуртка і т. п.), в якій є специфічні слова й вислови, незрозумілі для сторонніх; жаргон.
Словник української мови в 11 томах
-
арго —
рос. арго (від фр. argot — жаргон) — мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, не зовсім зрозуміла для сторонніх.
Eкономічна енциклопедія