Значення в інших словниках
-
атрибуція —
-ї, ж. Визначення достовірності, автентичності художнього твору, його автора, місця й часу створення; достовірність, автентичність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
атрибуція —
АТРИБУ́ЦІЯ, ї, ж., мист. Визначення достовірності, автентичності художнього твору, його автора, місця й часу створення; достовірність, автентичність. Точно встановлено зараз атрибуцію сепії Т. Шевченка “Тріо” (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
атрибуція —
• атрибуція (лат. attributio — приписування) - одна з галузей текстології, яка займається встановленням авторства творів, коли вони анонімні, або підписані псевдонімом, чи є містифікацією літературною. А. здійснюється в двох осн.
Українська літературна енциклопедія
-
атрибуція —
атрибу́ція (від лат. attributio – приписування) визначення достовірності, аутентичності художнього твору, його автора, місця й часу створення.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
атрибуція —
АТРИБУ́ЦІЯ, ї, ж. Визначення достовірності, автентичності художнього твору, його автора, місця й часу створення; достовірність, автентичність. Точно встановлена зараз атрибуція сепії "Тріо" (Життя і тв. Т. Г.Шевченка, 1959, 346).
Словник української мови в 11 томах
-
атрибуція —
(лат. — приписування) Визначення місця, часу і автора художнього твору або належності останнього до історичного періоду, художньої течії, стилю.
Архітектура і монументальне мистецтво