Значення в інших словниках
-
бандаж —
Пов'язка, опаска, перев'язка; (на колесах) обід, обруч, шина.
Словник синонімів Караванського
-
бандаж —
Завій, завитка, див. пов'язка
Словник чужослів Павло Штепа
-
бандаж —
[бандаж] -ажа, ор. -ажем, м. (на) -аж'і, р. мн. -аж'іў
Орфоепічний словник української мови
-
бандаж —
-а, ч. 1》 Хірургічний пояс чи пов'язка для підтримання в нормальному положенні яких-небудь органів або частин тіла. || Взагалі пов'язка. 2》 тех. Сталевий обруч, обід, що його насаджують на частини машин для зменшення їх зносу, зокрема обід (шина) на вагонному або паровозному колесі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бандаж —
БАНДА́Ж, а́, ч., спец. 1. Хірургічний пояс чи еластична пов'язка для підтримання в нормальному положенні частин тіла. Незабаром мені мають робити гіпсовий бандаж, і маю в ньому пробути місяць (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
-
бандаж —
ба́ндаж мед. пов'язка; бинт (ст): Тепер жив у якоїсь жінки. Лежав. Голову мав обвинену бандажем, і тільки одне око світилося гарячковим вогнем, бігаючи неспокійно по кімнаті (Нижанківський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
бандаж —
банда́ж (франц. bandage – пов’язка, від bande – пов’язка, стрічка) 1. мед. Еластична пов’язка для підтримування певного органа. 2. тех. Металеве кільце (пояс, обід), яке надівають на частини машин для зміцнення їх або подовження строку служби.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
бандаж —
Банда́ж, -жа́, -же́ві, -же́м; -дажі́, -жі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
бандаж —
БАНДА́Ж, а, ч. 1. Хірургічний пояс чи пов’язка для підтримання в нормальному положенні яких-небудь органів або частин тіла. Незабаром мені мають робити гіпсовий бандаж, і маю в ньому пробути місяць (Л. Укр., V, 1956, 34); // Взагалі пов’язка.
Словник української мови в 11 томах
-
бандаж —
Бандаж, -жа м. 1) Чорная лента, употребляемая для повязки башмаковъ. Шейк. 2) Бинтъ. Шейк.
Словник української мови Грінченка