Значення в інших словниках
-
банда —
Ба́нда: — компанія, ватага; гурт музик, оркестр, капелла [3] — оркестр [33] — оркестр, музика [XI] — тут в розумінні компанія або гурт музиків, «музики» [II] — тут: табір [19]
Словник з творів Івана Франка
-
банда —
(змовців) зграя, кліка, мафія; У ФР. ватага, юрба, жрг. шпана.
Словник синонімів Караванського
-
банда —
Зграя
Словник чужослів Павло Штепа
-
банда —
(іт. banda — загін, група) — ансамбль мідних духових інструментів, який бере участь в оперній сценічній дії ('Аїда' Дж.Верді, 'Фауст' Ш.Гуно та ін.) або доповнює концертний оркестр з метою його підсилення (Увертюра '1812 рік' П.Чайковського.
Словник-довідник музичних термінів
-
банда —
-и, ж. 1》 Озброєна група злочинців, що чинять грабежі, розбої, вбивства. || зневажл. Про озброєний ворожий загін, диверсантів або ворожі війська. 2》 розм. Ватага, юрба, гурт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
банда —
БА́НДА, и, ж. 1. Озброєна група злочинців, які чинять пограбування, розбої, вбивства. [Грек:] То винні все закони ваші римські – заборонили чесні товариства.., от маєте тепер злочинні банди!...
Словник української мови у 20 томах
-
банда —
ба́нда ірон. 1. оркестр (перев. духовий)(ст); музична група (ср, ст) 2. група підлітків-бешкетників (ср, ст): Але то банда, тоті дітиска! (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
банда —
И, ж. 1. злоч. Стихійне (на відміну від бригади) злочинне угруповання. Леонід Ілліч, здавшюся, житиме вічно, а разом із ним і вся його гнила банда (Ю. Винничук). 2. Гурт людей, компанія друзів. Збирай банду, приїжджай до мене в гості.
Словник сучасного українського сленгу
-
банда —
див. багато
Словник синонімів Вусика
-
банда —
ба́нда (італ. banda, букв. – загін) 1. Озброєна група людей, що вчинює злочинні дії; в широкому розумінні – всяка злочинна зграя, кліка.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
Банда —
(Banda) Гастінґс Камузу, нар. 1906(?), політик Малаві; з 1960 лідер Партії конгресу Малаві; з 1964 прем'єр, 1966-94 президент, диктаторське правління.
Універсальний словник-енциклопедія
-
банда —
БА́НДА (група людей, що чинять грабежі, розбої, вбивства), ША́ЙКА розм.; ЗГРА́Я зневажл. (ужив. звичайно в мові художньої літератури та публіцистики). Вже попід самим містом куркульські банди зрізують телеграфні стовпи (О.
Словник синонімів української мови
-
банда —
БА́НДА, и, ж. 1. Озброєна група злочинців, що чинять грабежі, розбої, вбивства. [Грек:] То винні все закони ваші римські — заборонили чесні товариства.., от маєте тепер злочинні банди! (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
банда —
рос. банда (італ. bande, букв. — загін) — озброєна агресивна група людей, що здатна вчинити, або здійснює злочини; всяка злочинна зграя, кліка, угруповання.
Eкономічна енциклопедія
-
банда —
Банда, -ди ж. 1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271. Пішли цілою бандою. Шейк. 2) Капелла. Цісарь... сказав їм зробити великий баль, банда їм грала. Гн. І. 161.
Словник української мови Грінченка