Орфографічний словник української мови

банник

ба́нник

іменник чоловічого роду, істота

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. банник — -а, ч. Циліндричної форми щітка на довгому держаку для прочищання і змащування дула гармати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. банник — БА́ННИК³, а, ч., фольк. Уособлення нечистої сили, що за народними віруваннями живе за пічкою в лазні. Банник завдає великої шкоди тим, хто приходить до лазні пізно ввечері або вночі (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  3. банник — БА́ННИК, а, ч. Циліндричної форми щітка на довгому держаку для прочищання і змащування дула гармати. Бійці до них [мінометів] звертались, як до панянок, тільки на "ви".  Словник української мови в 11 томах