банник
БА́ННИК, а, ч. Циліндричної форми щітка на довгому держаку для прочищання і змащування дула гармати.
Бійці до них [мінометів] звертались, як до панянок, тільки на "ви". — Дозвольте перевірити ваш приціл… — Дозвольте вас протерти банником (Гончар, III, 1959, 194).
БАННИ́К, а, ч., діал. Банщик.
Входить [Бассім] в лазню.. Втім до нього наближавсь Той, що вслугує, банник (Фр., XII, 1953, 404).
Словник української мови (СУМ-11)