1. Словник української мови в 11 томах

банник

БА́ННИК, а, ч. Циліндричної форми щітка на довгому держаку для прочищання і змащування дула гармати.

Бійці до них [мінометів] звертались, як до панянок, тільки на "ви". — Дозвольте перевірити ваш приціл… — Дозвольте вас протерти банником (Гончар, III, 1959, 194).

БАННИ́К, а, ч., діал. Банщик.

Входить [Бассім] в лазню.. Втім до нього наближавсь Той, що вслугує, банник (Фр., XII, 1953, 404).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. банник — ба́нник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. банник — -а, ч. Циліндричної форми щітка на довгому держаку для прочищання і змащування дула гармати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. банник — БА́ННИК³, а, ч., фольк. Уособлення нечистої сили, що за народними віруваннями живе за пічкою в лазні. Банник завдає великої шкоди тим, хто приходить до лазні пізно ввечері або вночі (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах