банник
БА́ННИК³, а, ч., фольк.
Уособлення нечистої сили, що за народними віруваннями живе за пічкою в лазні.
Банник завдає великої шкоди тим, хто приходить до лазні пізно ввечері або вночі (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- банник — ба́нник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- банник — -а, ч. Циліндричної форми щітка на довгому держаку для прочищання і змащування дула гармати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- банник — БА́ННИК, а, ч. Циліндричної форми щітка на довгому держаку для прочищання і змащування дула гармати. Бійці до них [мінометів] звертались, як до панянок, тільки на "ви". Словник української мови в 11 томах