Значення в інших словниках
-
безперечний —
(якого не можна заперечити) незаперечний, (поза сумнівами) безсумнівний, очевидний, (не може бути спростований) неспростовний, невідпорний.
Словник синонімів Полюги
-
безперечний —
Незаперечний, безсумнівний, беззаперечний, неспростовний, цілком певний, очевидний, (факт — ще) загальновизнаний.
Словник синонімів Караванського
-
безперечний —
-а, -е. Який не викликає заперечень, проти якого не можна заперечити; безсумнівний, незаперечний, безспірний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
безперечний —
БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Який не викликає заперечень, якого не можна заперечити; безсумнівний, незаперечний, безспірний. “Все на світі має свій кінець” – се таки безперечна правда, бо от і мій лист кінчається (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
-
безперечний —
БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований).
Словник синонімів української мови
-
безперечний —
Безпере́чний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
безперечний —
БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Який не викликає заперечень, проти якого не можна заперечити; безсумнівний, незаперечний, безспірний. "Все на світі має свій кінець" — се таки безперечна правда, бо от і мій лист кінчається (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
безперечний —
Безперечний, -а, -е Безспорный, несомнѣнный. Галиц.
Словник української мови Грінченка