безперечний
БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е.
Який не викликає заперечень, якого не можна заперечити; безсумнівний, незаперечний, безспірний.
“Все на світі має свій кінець” – се таки безперечна правда, бо от і мій лист кінчається (Леся Українка);
Його перемога [в диспуті] була безперечна (Іван Ле);
Людина живе в своєму часі, як дерево в ґрунті, а тому її залежність од свого часу – безперечна (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)