безсоромник —
(той, хто не відчуває сорому за свої негативні вчинки) безстидник, розм. соромітник, (з виявом презирства до всього) цинік.
Словник синонімів Полюги
безсоромник —
-а, ч. Людина, що не має сорому, порушує правила пристойності; безстидник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безсоромник —
БЕЗСОРО́МНИК, а, ч. Людина, що не має сорому, порушує правила пристойності; безстидник. – А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. – каже вона (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
безсоромник —
див. нахабний
Словник синонімів Вусика
безсоромник —
БЕЗПУ́ТНИК розм. (той, хто поводиться легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), ЛЕДА́ЩО зневажл. (Сестра Серахвима:) Отак вона завжди: як п'яницю, то й криє, безпутника якого, то й покриває (Панас Мирний); — Вони, мене не знавши, подумають...
Словник синонімів української мови
безсоромник —
БЕЗСОРО́МНИК, а, ч. Людина, що не Має сорому, порушує правила пристойності; безстидник. — А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. — каже вона (Мирний, І, 1949, 166).
Словник української мови в 11 томах