безсоромник

БЕЗСОРО́МНИК, а, ч.

Людина, що не має сорому, порушує правила пристойності; безстидник.

– А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. – каже вона (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. безсоромник — (той, хто не відчуває сорому за свої негативні вчинки) безстидник, розм. соромітник, (з виявом презирства до всього) цинік.  Словник синонімів Полюги
2. безсоромник — безсоро́мник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. безсоромник — Соромітник, нахаба, безличник, безстидник, (прогнилий) цинік.  Словник синонімів Караванського
4. безсоромник — -а, ч. Людина, що не має сорому, порушує правила пристойності; безстидник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. безсоромник — див. нахабний  Словник синонімів Вусика
6. безсоромник — БЕЗПУ́ТНИК розм. (той, хто поводиться легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), ЛЕДА́ЩО зневажл. (Сестра Серахвима:) Отак вона завжди: як п'яницю, то й криє, безпутника якого, то й покриває (Панас Мирний); — Вони, мене не знавши, подумають...  Словник синонімів української мови
7. безсоромник — БЕЗСОРО́МНИК, а, ч. Людина, що не Має сорому, порушує правила пристойності; безстидник. — А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. — каже вона (Мирний, І, 1949, 166).  Словник української мови в 11 томах