безцільно —
БЕЗЦІ́ЛЬНО. Присл. до безці́льний. Антін безцільно блукав по тихих, малолюдних вулицях міста (М. Коцюбинський); Блукали її очі безцільно, несупокійно, а несказанно важке, сумне чуття обгорнуло її душу... (О. Кобилянська).
Словник української мови у 20 томах
безцільно —
Безцільно жиє, хто не думає по смерти жити. Пересторога тим, хто не готує себе до подальшого життя після смерті.
Приповідки або українсько-народня філософія
безцільно —
БЕЗЦІ́ЛЬНО. Присл. до безці́льний. Блукали її очі безцільно, несупокійно, а несказанно важке, сумне чуття обгорнуло її душу… (Коб., І, 1956, 107); Антін безцільно блукав по тихих, малолюдних вулицях міста (Коцюб., II, 1955, 284).
Словник української мови в 11 томах