безцільно
БЕЗЦІ́ЛЬНО.
Присл. до безці́льний.
Антін безцільно блукав по тихих, малолюдних вулицях міста (М. Коцюбинський);
Блукали її очі безцільно, несупокійно, а несказанно важке, сумне чуття обгорнуло її душу... (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)