бенедиктин

бенедикти́н

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. бенедиктин — -у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється зі спирту, різних рослин та ефірної олії; створений монахами-бенедиктинцями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бенедиктин — БЕНЕДИКТИ́Н, у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється зі спирту та ефірних олій. Отут-таки в Кельні насмокталися в ресторані Гертвіга коньяку, змішаного з бенедиктином (П.  Словник української мови у 20 томах
3. бенедиктин — Бенедикти́н, -ну, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. бенедиктин — БЕНЕДИКТИ́Н, у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється з спирту та різних рослин і ефірної олії. Отут-таки в Кельні насмокталися в ресторані Гертвіга коньяку, змішаного з бенедиктином (Загреб., Європа 45, 1959, 139).  Словник української мови в 11 томах