бенедиктин

БЕНЕДИКТИ́Н, у, ч.

Сорт французького лікеру, що виготовляється зі спирту та ефірних олій.

Отут-таки в Кельні насмокталися в ресторані Гертвіга коньяку, змішаного з бенедиктином (П. Загребельний);

Разом з багатьма травами мелісу використовують для приготування уславленого французького бенедиктину (із журн.).

Значення в інших словниках

1. бенедиктин — бенедикти́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бенедиктин — -у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється зі спирту, різних рослин та ефірної олії; створений монахами-бенедиктинцями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бенедиктин — Бенедикти́н, -ну, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. бенедиктин — БЕНЕДИКТИ́Н, у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється з спирту та різних рослин і ефірної олії. Отут-таки в Кельні насмокталися в ресторані Гертвіга коньяку, змішаного з бенедиктином (Загреб., Європа 45, 1959, 139).  Словник української мови в 11 томах